наш всесвіт був колись двомірним
він був пласким немов папір
і це продовжувалось доки
бог орігамі не створив

екран вікна транслює ранок
сюжет про синій білий сніг
який я пультом перемкнути
не зміг

приємно іноді згадати
що людям був властивий сміх
і замість попелу із неба
йшов сніг

миттєво впасти щоб в нірвану
гліб різко вскакує з дивану

ми розмовляли як востаннє
і раптом нам забракло слів
що змусило мене з тобою
на мову тіла перейти

микола на обід щоденно
за раз з'їдає трьох качок
не від жорстокості він просто
качок

коли поету олександру
для віршиків бракує рим
він їде потягом по рими
у рим

настане день і врешті буде
ординську знищено стіну
та пам'ятаємо завжди про
ціну

у цей похмурий будній ранок
пришли нам боже дофамін
від мізантропії позбав нас
амінь

в цей світ прийшли не випадково
колись ми всі із небуття
а щоб зносити певну кількість
взуття

вона сказала що в коханні
найголовніше не тіла
і ще набрала сто чотири
кіла

я знаю що цей день настане
коли краса врятує світ
але цього ми не побачим
бо світ врятується від нас

посмішка не сходить
тіпається бров
судячи з усього
це прийшла любов

допоки не відчув на дупі
тоді твій пристрасний укус
не відчував в житті таких я
спокус

коли почув я пісню вітру
побачив за вікном сюрприз
мені дерева танцювали
стриптиз

мені життя подарували
і що робити з ним тепер
я без інструкції цього не
допер

було нам соромно на ранок
але тривало це лиш мить
і ось під нами знову ліжко
гримить

прийшов я з печивом до неї
вона говорить вибачай
сьогодні буде в нас з тобою
не чай