ідуть роки як дощ крізь сито
невпинно стрімко без мети
лише одне з цим світом мирить
це ти

ковбаси сало та горілка
який прекрасний натюрморт
ти зіпсувала все додавши
свій торт

поля жовтіють золотисті
за ними синій небокрай
не треба іншої землі нам
тут рай

а зараз час попити чаю
ні гості зашуміли враз
давайте далі пить що пи́ли
весь час

купив матрац я безпружинний
і подзвонив усім дівкам
влаштовую чудове свято
сплю сам

летить русак спіймавши міну
у неба синю далечінь
та хоч куди лиш Україну
покинь

ми напились і посварились
та не тому мій щем і сум
йому не можу дати в пику
бо кум

дивлюся я на ноги каті
до них у мріях додаю
оксани груди і фігуру
свою

питання це трансцендентальне
чи риторичне як кому
налити куму чи помацать
куму

а матері твоїй ковінька
казала бабка нам колись
отак баби ті рідних дочок
кляли

надухарився поголився
у горлі спрага в серці жар
чимдуж летить назустріч галі
комар

я знаю що з холестерином
людині жартувати зле
шкідливо дуже їсти сало
але

повторюю неначе мантру
в лихі теперішні часи
імператив категоричний
не сци

щоб світом володарювати
котяча нависає тінь
єдине що нас всіх рятує
їх лінь

до себе вранці повертаюсь
я дуже важко відтепер
нудота зле але ні разу
не вмер

за рідним краєм затуживши
летять із вирію птахи
а їм назустріч їдуть наші
дахи

затятий гліб прокрастинатор
вже й вік пенсійний на поріг
а він цибнути ще з тарзанки
не встиг