так треба жити щоб ніколи
ніхто з людей не розумів
де ти живеш чим заробляєш
і особливо з ким ти спиш

кохання вдарило зненацька
накрило села і міста
не залишивши на планеті
нікого хто б не постраждав

моє жовтневе стигле сонце
діру прорвало в торбі хмар
червоним вимазавши небо
як камінь падає на дно

я закохався в толкіністку
і на ельфійській їй зізнавсь
ну а вона послала на фіг
на чистій гоблінській мене

у прозекторіум з оркестром
приперли довжелезний стіл
анатом розлива шампана
студент запрошує х*йла

даю підказку для сексшопів
щоб замість гумових дівок
в вітрині надувний був путін
у вас би був ажіотаж

життя не дозволяє пауз
дитині пофіг на війну
роботі пофіг на дитину
застуді пофіг на усіх

коли знаходишся у лісі
то правило є головне
поводитись потрібно тихо
якщо до тебе йдуть гриби

сезон світлин в опалім листі
вже інстадіви почали
хай пломеніють соцмережі
як в танку палиться рyсня

беру до магазину торбу
і ти бери не забувай
пакети з поліетилену
давай залишимо р#сні

там небо падає на землю
і зсуви тектонічних плит
в новинах просто заголовки
бійці звільнили місто ен

моє минуле і дитинство
моя любов мій дім мій світ
це максимально стратегічні
об‘єкти для чужих ракет

таке буває щось побачиш
перед собою чи десь там
що краще щоб ніхто ніколи
того не бачив взагалі

туман кажу йдучи в тумані
туман в тумані хтось сказав
отак йдемо та розмовляєм
я і якийсь туманний тип

для щастя треба небагато
борщ та палаюча москва
але якщо ти на дієті
то вистачить лише москви

на щекавиці в день фатальний
мене твій погляд спопелив
а я даремно сподівався
що це лиш ядерний удар

свисток і плащ на голе тіло
по ліфтам бігає пуйло
за ним п'ятнадцять санітарів
з бажанням кнопку відібрать

ми всі обожнюємо ігри
в дорослі хованки пограть
кого ховають ще у шафі
кого на цвинтарі уже