екран вікна транслює ранок
сюжет про синій білий сніг
який я пультом перемкнути
не зміг

приємно іноді згадати
що людям був властивий сміх
і замість попелу із неба
йшов сніг

ми познайомилися завтра
я пив туман ти їла дощ
сховались вулики у бджолах
йшов борщ

коли закохуєшся вперше
це дуже схоже на грві
та ендорфінів значно більше
в крові

микола на обід щоденно
за раз з'їдає трьох качок
не від жорстокості він просто
качок

мине зима весна і літо
і осінь теж колись мине
і час зімне життя коротке
земне

коли поету олександру
для віршиків бракує рим
він їде потягом по рими
у рим

настане день і врешті буде
ординську знищено стіну
та пам'ятаємо завжди про
ціну

у цей похмурий будній ранок
пришли нам боже дофамін
від мізантропії позбав нас
амінь

в цей світ прийшли не випадково
колись ми всі із небуття
а щоб зносити певну кількість
взуття

був на вечірці інтровертів
чимало там зустрів дівчат
шістьох аж запросив на каву
у чат

вона сказала що в коханні
найголовніше не тіла
і ще набрала сто чотири
кіла

коли тебе зустрів я вперше
була весна й пташина трель
у тебе коси сині очі
портфель

на спіритичному сеансі
воліли визвати повій
та прилітали лиш чортиці
і вій

допоки не відчув на дупі
тоді твій пристрасний укус
не відчував в житті таких я
спокус

коли почув я пісню вітру
побачив за вікном сюрприз
мені дерева танцювали
стриптиз

мені життя подарували
і що робити з ним тепер
я без інструкції цього не
допер

було нам соромно на ранок
але тривало це лиш мить
і ось під нами знову ліжко
гримить