нащо закохався
я в її красу
як тепер ділити
з нею ковбасу

смердяче зло повзе зі сходу
і так огидно з нього тхне
аж часом губиться в поета
натхне

люблю тебе шепоче відьма
нікуди вже не відпущу
і додає снодійне в келих
борщу

а путлеру страшне наснилось
що нібито у кому впав
проте за рік із неї вийшов
але ніхто не впізнає

в ефірі "очумелых ручек"
навчають готувать біг мак
вам знадобляться діти дуля
і мак

я б міг взірцем звичайно стати
для всіх наступних поколінь
але мені то нецікаво
то лінь

я майстрував собачі буди
до цього в мене справжній хист
вже не одна пішла собаці
під хвіст

на комітет у справах коней
всього один нещасний кінь
і двадцять ініціативних
членкинь

я так давно на вас чекала
що спорожнила три бокала

це абсолютно не важливо
чи піді мною ти чи над
коли торкаюся твоїх я
принад

я мчу до тебе ніби потяг
бо я відчув до тебе потяг

пробач мене моя кохана
що заманив тебе в кущі
та не спитав чи ти боїшся
хрущів

прийшов сусід просити солі
а потім скаржиться на біль
кажу а чим тобі в рушниці
не сіль

десь на кордоні між світами
олег обмацує пітьму
вона мовчить і поглинає
його розмазані сліди

поет стоїть на мокрій шкірі
спини бійцевого кита
і палить вбивчим дієсловом
чужі ворожі кораблі

моє ж ти сонце неможливо
весь час утворювать світи
та відпочинь сьогодні просто
світи

давай поплаваємо разом
тобі звичайно все одно
а я люблю ховати трупи
на дно

ми знов кайфуємо за містом
намет і по коліно став
але за три дні до печінок
дістав